Школа волхвів. Школа характерників. Школи у яких не навчають а передають свої знання
Мозок людини, її генетична пам’ять, здібності і талант унікальні, не задіяні але жевріють для того, аби в любу мить, спалахнути. Потрібна, лишень, маленька іскорка.
Системна освіта цього не дає. Вона має усе контролювати і кожен має бути маленьким гвинтиком у її руках.
Усі системи, що існували до… й після, ніколи не мінялися, тільки вдосконалювалися, зберігалася невільницька праця і весь час модернізувалася, як і важелі впливу, надійного контролю і необмеженої влади. Це стосується усіх систем без винятку. Й нинішніх.
Система освіти, яка мала би давати самі необхідні і самі важливі знання, цього не робить й уже не робитиме ніколи – усім потрібен надійний споживач, що постійно буде у залежності від того, чи іншого «фахівця», певної системи, що виробляє певні продукти.
Особистість, яка би знала і уміла вирішувати усі свої проблеми, навіть найважчі, для системи не цікава, швидше – конкурент і завада налагодженому бізнесу. Медицина – не виключення.
Досягнути чогось більшого, окрім дозволеного і запропонованого системою освіти, може особистість, що зберегла свою свободу і бажає багато більшого, ніж їй пропонують і виходить за рамки «дозволеного», у пошуках потрібного корисного й необхідного.
Рабство ніхто не відміняв – його реформували, перелицювали, перепідпорядкували. Рабовласники – стали політиками, державними і релігійними діячами, бізнесменами – замість батога і палиці – гривна, долар, євро. Але, зберігається повна залежність від існуючої системи.
Кожна жива істота – чи то людина, чи тварина, чи рослина, має адаптуватися до тих умов довкілля, яке постійно міняється. Тільки таким чином, вона може вижити. Так було, так є, й так буде завжди. Мало би бути. Якби не системи і системний бізнес.
Крізь усі віки, тисячоліття, формувалася певна культура духовність, традиції і звичаї. здоров’я і довголіття – було на першому місці. Як і діяв природний відбір – виживали здорові і сильніші. (Тепер – нагліші і спритніші). Тепер (дожилися), завдячуючи системі, здорових немає – є, не до кінця обстежені.
Системі треба хворі. Система випускає хімічну продукцію, хімічні ліки. Дорогі. Дуже дорогі, а їх має хтось споживати і купляти. Тому, здорових немає і хвороби виникають за хворобою, навіть, якщо їх не існує у Природі. Були би ліки.
Мозок людини, її генетична пам’ять, здібності і талант унікальні, не задіяні але жевріють для того, аби в любу мить, спалахнути. Потрібна, лишень, маленька іскорка.
Системна освіта цього не дає. Вона має усе контролювати і кожен має бути маленьким гвинтиком у її руках.
Усі системи, що існували до… й після, ніколи не мінялися, тільки вдосконалювалися, зберігалася невільницька праця і весь час модернізувалася, як і важелі впливу, надійного контролю і необмеженої влади. Це стосується усіх систем без винятку. Й нинішніх.
Система освіти, яка мала би давати самі необхідні і самі важливі знання, цього не робить й уже не робитиме ніколи – усім потрібен надійний споживач, що постійно буде у залежності від того, чи іншого «фахівця», певної системи, що виробляє певні продукти.
Особистість, яка би знала і уміла вирішувати усі свої проблеми, навіть найважчі, для системи не цікава, швидше – конкурент і завада налагодженому бізнесу. Медицина – не виключення.
Досягнути чогось більшого, окрім дозволеного і запропонованого системою освіти, може особистість, що зберегла свою свободу і бажає багато більшого, ніж їй пропонують і виходить за рамки «дозволеного», у пошуках потрібного корисного й необхідного.
Рабство ніхто не відміняв – його реформували, перелицювали, перепідпорядкували. Рабовласники – стали політиками, державними і релігійними діячами, бізнесменами – замість батога і палиці – гривна, долар, євро. Але, зберігається повна залежність від існуючої системи.
Кожна жива істота – чи то людина, чи тварина, чи рослина, має адаптуватися до тих умов довкілля, яке постійно міняється. Тільки таким чином, вона може вижити. Так було, так є, й так буде завжди. Мало би бути. Якби не системи і системний бізнес.
Крізь усі віки, тисячоліття, формувалася певна культура духовність, традиції і звичаї. здоров’я і довголіття – було на першому місці. Як і діяв природний відбір – виживали здорові і сильніші. (Тепер – нагліші і спритніші). Тепер (дожилися), завдячуючи системі, здорових немає – є, не до кінця обстежені.
Системі треба хворі. Система випускає хімічну продукцію, хімічні ліки. Дорогі. Дуже дорогі, а їх має хтось споживати і купляти. Тому, здорових немає і хвороби виникають за хворобою, навіть, якщо їх не існує у Природі. Були би ліки.
Споконвіку, найдієвішими ліками, були продукти харчування, фізичне і психічне формування особистості. Так було. Так, мало би, бути. Але – так не є.
Тепер, на кожному кроці, нам пропонують харчові добавки БАДи (худобі - премікси), Є-шки, антибіотики, ліки, що лише полегшують стан і, тимчасово, знімають симптоматику. А ще – продукти харчування з нітратами.
Система процвітає, отримує надприбутки, населення хворіє частіше й важче, аптеки – на кожному кроці, без дозволу лікаря й до туалету не сходити, а тривалість життя вкорочується, до пенсії не дотягують. Хто, від цього, у виграші?
Тепер, на кожному кроці, нам пропонують харчові добавки БАДи (худобі - премікси), Є-шки, антибіотики, ліки, що лише полегшують стан і, тимчасово, знімають симптоматику. А ще – продукти харчування з нітратами.
Система процвітає, отримує надприбутки, населення хворіє частіше й важче, аптеки – на кожному кроці, без дозволу лікаря й до туалету не сходити, а тривалість життя вкорочується, до пенсії не дотягують. Хто, від цього, у виграші?
Тоді, було відвоювати і Природи територію, аби вона поступилася, й право на життя здобути, здоров’я – сформувати фізичною працею, у боротьбі з небезпеками. Люди вчилися, мудрішали, щось створювали, вдосконалювали, мали більше користі, що ставало традиціями, нормами життя, співіснування, продовження роду.
Що, від того, лишилося сьогодні. Навіть, головний Природний інстинкт продовження роду, став технічним сексом. За здоров’ям, що завжди було найбільшим і найдорожчим скарбом, йдемо до лікаря бо, самі у цьому – абсолютний нуль. Як до речі і він (лікар) – окрім рецепту і адреси аптеки, вам нічим не зарадить.
Що, від того, лишилося сьогодні. Навіть, головний Природний інстинкт продовження роду, став технічним сексом. За здоров’ям, що завжди було найбільшим і найдорожчим скарбом, йдемо до лікаря бо, самі у цьому – абсолютний нуль. Як до речі і він (лікар) – окрім рецепту і адреси аптеки, вам нічим не зарадить.
Здоров’я – найбільший скарб, дається один раз.
За звичай – скарб бережуть як зіницю ока. Колись – було так, тепер – ні. А втрачене – ні за які гроші не купиш.
Вихід один – берегти, примножувати, зміцнювати. Якщо, не потрібно вам, якщо для вас, воно нічого не варте, то кому воно потрібне. І кому, тоді, потрібні ви? Хіба що, ваші гроші, що так швидко тануть.
За звичай – скарб бережуть як зіницю ока. Колись – було так, тепер – ні. А втрачене – ні за які гроші не купиш.
Вихід один – берегти, примножувати, зміцнювати. Якщо, не потрібно вам, якщо для вас, воно нічого не варте, то кому воно потрібне. І кому, тоді, потрібні ви? Хіба що, ваші гроші, що так швидко тануть.
Генетика – найважливіша річ, найважливіша наука з усіх наук, бо насамперед, стосується у сього нашого життя – минулого і майбутнього. Наш мозок, наша пам’ять (генетична) унікальні самі по собі, можливості їхні не обмеженні, тільки… Що ми знаємо про це? Уміємо нею користуватися? Нас хтось цього навчив?
Тоді би, дурні, не змогли керувати мудрими.
Ще сорок-п’ятдесят років тому, мозок людини «працював» (був задіяний), від двох до дванадцяти відсотків свого природного потенціалу – треба було думати, фантазувати, приймати відповідальні рішення, виживати, але… Науково технічний прогрес рухався уперед, з’явилися ІТ-технології, залізо стало думати, приймати рішення, ставити вимого, керувати і мозок, залишився без роботи. Без потреби. Потенціал скоротився у двічі. Хто виграв? Яке майбутнє?
Тоді би, дурні, не змогли керувати мудрими.
Ще сорок-п’ятдесят років тому, мозок людини «працював» (був задіяний), від двох до дванадцяти відсотків свого природного потенціалу – треба було думати, фантазувати, приймати відповідальні рішення, виживати, але… Науково технічний прогрес рухався уперед, з’явилися ІТ-технології, залізо стало думати, приймати рішення, ставити вимого, керувати і мозок, залишився без роботи. Без потреби. Потенціал скоротився у двічі. Хто виграв? Яке майбутнє?
Є досить старий анекдот, про нововведення у сільському господарству, про досягнення науково – технічного прогресу
«Стоїть замріяна корова на колгоспній фермі, а у мріях справжній велетень, племінний бик і ділиться з сусідкою
- Ось, колись було життя… Не життя а романтика. Не те що тепер.
- А що тобі не подобається? З жиру бісишся?
- А хіба то життя. Тримають у хліві, годують гичкою, оплеменяють тичкою, доять електричкою».
Корова, дає у рази більше молока й набирає вагу на вигулі. Вам, це ні про що не говорить?
«Стоїть замріяна корова на колгоспній фермі, а у мріях справжній велетень, племінний бик і ділиться з сусідкою
- Ось, колись було життя… Не життя а романтика. Не те що тепер.
- А що тобі не подобається? З жиру бісишся?
- А хіба то життя. Тримають у хліві, годують гичкою, оплеменяють тичкою, доять електричкою».
Корова, дає у рази більше молока й набирає вагу на вигулі. Вам, це ні про що не говорить?
Разом із всохлими мізками і деградованим інтелектом, ми втратили найважливіше – майбутнє, продовження роду, генетичне здоров’я і усе своє життя проводимо у кабінетах на обстеженнях, у чергах за ліками, замість жити – лікуємося. Усе наше вимріяне щастя. Чи, сформоване системою, традиція?
Хтось, гарно почистив наші мізки. Постарався. Коли, так легко й скоро, забули про велику національну, генетичну, культурні спадщину, коли відмовилися від безцінних знань, що формувалися тисячоліттями і передавалися з покоління у покоління і сліпо клюнули й довірили своє життя науково технічному прогресу, ІТ- технологіям.
Наша, генетична пам’ять (біологічна Енциклопедія), унікальна і надійно зберігає усі події і переміни що відбувалися за тривалий період еволюції. Чого ми не користуємося нею? Скористаймося.
Не знаєте як? Забули? Не вмієте? Не вчили? Погані були вчителі?
Але, є досконала генетична пам’ять, є Природні захисні механізми на усі випадки. Докладімо зусиль й пригадаймо.
Теж поділюся тим, що вдалося віднайти відтворити, вдосконалити й втілити, аби могли скористатися усі. Усі, кому потрібно. (остання публікація на facebook).
Комментариев нет:
Отправить комментарий